Вишита сорочка мотивує до життя
Загрузка плеера...

З давніх часів вишита сорочка в Україні була не просто одягом, а оберегом. Наші предки оздоблювали орнаментом воріт, поділ, горловину та манжети одягу, щоб захистити людину від злих духів.

Здебільшого народний одяг робили близькі люди. Приміром, бабуся вишивала внукові, мама - дитині, дівчина – майбутньому чоловіку чи брату…

Перші сорочки вишивали переважно чорними вовняними та білими лляними нитками, адже їх було простіше виготовити. Рідше майстрині використовувати червоні, сині, чи то коричневі матеріали, пофарбовані корою дуба.

Олена Тригуб, майстриня: "Саме білі нитки було простіше дістати і не потрібно було фарбувати. Але тим не менше ці нитки потрібно було тривалий час виготовляти, бо для того, щоб льон вибілити, наскільки ми знаємо, що він не білий, то проходило, можливо, два-три роки для того, щоб вибілити".

Кожен колір має свій сенс та призначення. Раніше дівчата носили більш яскраві вишиванки, старші жінки – спокійніших відтінків. Білим, який символізує чистоту, вишивали одяг для немовлят.

Олена Тригуб, майстриня: "Червоний він був більш святковим кольором. І тому весільні рушники, вишивка сорочок та інших елементів одягу, то це був святковий і зазвичай весільний колір. Ось чорний чогось здається більш траурним кольором, але це неправильно. Взагалі в вишивці нема якогось негативного кольору. Вони всі несуть позитив і навіть той самий чорний він є святковий. Візьміть, наприклад, ті самі тернопільські сорочки, подільські, які чорним вишиті. Вони настільки вишукано виглядають".

Та для кожного регіону України притаманні свої відтінки. Приміром, на Поділлі вишивають здебільшого чорними та червоними кольорами, на Київщині – червоними та синіми… Так само відрізняються й фасони, орнамент та візерунки, які зображують на сорочці…

Олена Тригуб, майстриня: "Стосовно Київщини, то на Київщині був поширений орнамент геометричний, а також і рослинний. Ми можемо на сорочках бачити вишиті елементи рослинного походження, які були в кольорах чорних-червоних або червоних-синіх, іноді могло їх три бути, а іноді це було обрамлення, наприклад червоних елементів чорним кольором".

Майстриня радить: якщо плануєте придбати сорочку, потрібно визначити, яке вбрання притаманне саме для вашого регіону. Тоді вишиванка матиме більший зміст і грітиме душу… Адже кожна людина тяжіє до своєї малої Батьківщини…

Олена Тригуб, майстриня: "Іноді я знаю, що сама сорочка мотивує до життя. Бо бували такі історії, що люди виїжджали за кордон чи примусово, чи добровільно. Але ось саме сорочка зігрівала їхню душу, вона в пам’яті була про свою рідню, про свою місцевість і в людей з’являвся сенс повернутися назад і взагалі сенс жити далі".

Сама ж Олена родом із Вінниччини, тому в своїх роботах надає перевагу саме подільським мотивам. Однак майстриня не обмежує себе специфікою одного регіону й освоює нові техніки. Загалом в Україні їх налічується близько 250-ти, та частину вже перемолов млин часу… Олена ж за 15 років оволоділа сотнею технік: кафасор, ляхівка, солов’їні вічка, зерновий вивід…

У доробку майстрині – десятки робіт. Зокрема, й рушники, спідниця, сукня та сорочка, вишита для брата…

Майстриня планує зібрати жіночий вишитий комплект, до якого входять сорочка, спідниця, керсетка та фартушок. Олена впевнена – варто відновлювати традиції наших предків та оздоблювати вишивкою не лише сорочки, а й усі елементи одягу. Адже ніщо так не наближує до своїх пращурів, свого народу, своєї держави, як національне вбрання.

Загрузка...

Как Вы считаете, контролирует ли власть ситуацию в стране?

Мы в Telegram