Дві революції Доби Незалежності – як це було
Загрузка плеера...

21 листопада Україна відзначає День Гідності та Свободи – річницю початку двох революцій Доби Незалежності. Кожна з них не лише змінювала обличчя влади та політичну систему в країні, але й – що важливіше – робила нас на крок ближчими до формування громадянського суспільства вільних небайдужих людей.

Майдан 2004 року мав яскраве партійне забарвлення. Проте за помаранчевою ширмою підтримки кандидата в президенти Віктора Ющенка ховався значно глибший сенс протесту. Вперше українці не погодилися з тим, що їх позбавляють вибору. Очевидна брудна фальсифікація результатів голосування 21 листопада стала іскрою, що розпалила багаття, хмиз для якого збирався довгі роки. Палало яскраво, але недовго – вже 26 грудня країна все ж обрала демократичного президента, який за час каденції не виправдав жодних покладених на нього сподівань. Але як у народу, так і у влади з’явилося розуміння того, що Майдан – це потужна сила, з якою не можна не рахуватися.

Втім, на тлі провалів "помаранчевих" і закручування гайок з боку "регіоналів" віра у протест згасала.

Ніхто не міг подумати, що невелика група людей, які відгукнулися на заклик Мустафи Найєма прийти 21 листопада 2013 року на Майдан, через півтора тижні перетвориться на мільйонний натовп. Асоціація з Європейським Союзом, від якої Янукович та його соратники відмовилися через гроші та тиск Росії, була для них радше символом кращого життя. Але справжня ціль Євромайдану була сформована лише після побиття студентів 30 листопада. І полягала вона в тому, аби ніколи більше через примхи владної верхівки ті, що захищають Свободу та Право, не проливали за це свою кров. Чотири роки потому ця мета й досі не досягнута. Тож Революція Гідності триває

Загрузка...

Как Вы считаете, контролирует ли власть ситуацию в стране?

Мы в Telegram